Мій чоловік вийшов за памперсами, а повернувся, коли наші діти вже виросли

Новини 

Мій чоловік вийшов за памперсами, а повернувся, коли наші діти вже виросли

Admin

В одному невеликому містечку неподалік столиці в 2007 році народилися трійнята. Але ця історія зовсім не така як всі, ця історія сім’ї, яка про народження трійні ніяк не підозрювала.

Вони жили небагато, місто невелике, хорошого устаткування не знайдеш, а ті що є – в дорогих клініках у сусідніх містах. Так і пройшла вся вагітність в буквальному очікуванні дива. Живіт ріс не по днях а по годинах і вже на 7 місяці у Антоніни почалися перейми.

У пологовий будинок її доставили на швидкій, після того як вона народила першу дитину, «балаган» у її животі тільки посилився і мама і акушери зрозуміли, що Антоніна знову народжує. На світ з’явилося ще двоє малюків.

– Вітаємо! У вас трійня!

Антоніна не могла натішитися. Вона так хотіла дітей, але щоб відразу трьох, взагалі не очікувала. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було як він почав нервувати. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за памперсами і не повернувся.

Антоніна не могла повірити в те що чоловік її покинув. Спочатку намагалася дзвонити, ніхто не відповідав, потім шукала через знайомих. А потім і заспокоїлася. Клопоту з трьома їй вистачало.

З дітьми допомагала сестра і мати, Антоніна влаштувалася на роботу з вільним графіком. Так з сестрою і замінювалися. Так і жили вони, виховуючи трьох дітей всі разом. Коли дітлахам виповнилося по 4 роки, Антоніна зважилася на серйозний крок і переїхала жити до столиці. Працювала в столичному відділенні компанії, де вона до того працювала.

Благо за весь цей час Антоніна проявила себе дуже відповідально і встигла дорости до керівника. Переїзд до столиці став для її сім’ї хорошим шансом почати жити інакше. Там їй відразу допомогли з житлом дали гарну посаду. Антоніна найняла няньку.

Життя пішло своєю чергою, поки одного разу … у ліфті в одному з ділових центрів вона не зіткнулася лоб в лоб зі своїм чоловіком.

Він онімів побачивши Антоніну. Вона була зовсім іншою, не тією яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І зовсім несподіванкою для нього було те, що на переговорах куди вони обидвоє поспішали, Антоніна виступала в якості керівника проекту, а Борис (чоловік) усього лише помічник представника їх компанії.

Як Антоніна всередині себе тріумфувала уявити не складно.

Через два дні після зустрічі, Борис її знайшов і впав на коліна, став благати про прощення, говорити що тоді просто злякався.

Антоніна його спокійно вислухала, а потім сказала:

– Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, принижуючись перед начальником щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом захворювали. Я день і ніч працювала щоб їх прогодувати. А ти злякався. Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі місця немає. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, спілкуватися з тобою чи ні, але від мене підтримки не чекай.

Розвернувшись Антоніна пішла по коридору, хвацько цокаючи каблучками. Горда постава, гарна фігура і троє дітей. Його дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже пізно.

Одиничний це випадок? Навряд чи. Однак бачачи такі історії, розумієш, що життя воно таке – і бумеранг прилетить в найнесподіваніший момент, тому життя своє будувати варто точно тільки по совісті.

ДЖЕРЕЛО

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *