Світлана заміжня вже 14 років, але після весілля ні вона, ні її син, жодного разу не були у свекрухи. І винна в цьому сама свекруха, яка на початку їх сімейного життя зробила неприпустимий вчинок

Різне 

Світлана заміжня вже 14 років, але після весілля ні вона, ні її син, жодного разу не були у свекрухи. І винна в цьому сама свекруха, яка на початку їх сімейного життя зробила неприпустимий вчинок

Admin

Життєві історії

Світлана заміжня вже 14 років, але після весілля ні вона, ні її син, жодного разу не були у свекрухи. І винна в цьому сама свекруха, яка на початку їх сімейного життя зробила неприпустимий вчинок

– Може це і не моя справа, але у мене в голові не вкладається – моя сваха такого наговорила і наробила в родині сина, а йому хоч би що! – розповідає про зятя пенсіонерка Софія Михайлівна. – Зразковий син. Гроші їй дає, продукти возить, до лікарів записує, вирішує її проблеми. Ось в п’ятницю взяв відгул і поїхав на дачу – у матері день народження, відзначати будуть там, гості зберуться. А Світлана моя з сином вдома залишилися, її туди не кличуть.

– А чого ж не поїхала? Почуває себе погано, так? Вона ж другу дитину чекає зараз?

– Справа не в цьому, та й почуває вона себе добре, і ходити їй ще місяців чотири. Просто з свекрухою вона не спілкується з самого початку майже. І Андрійко, онук, теж. Та бабуся його майже не знає: за тринадцять років бачила кілька разів. Придумала собі з самого початку, що Світлана моя першу дитину від іншого чоловіка народила, уявляєш! На виписці подивилася на новонародженого Андрійка і заявила: – Ні, не наша дитина!

Ми всі там дар мови втратили. А вона продовжує: – В середині у мене, мовляв, нічого не йокнуло побачивши його, значить, чужий…

Свекруха Світлани, дочки Софії Михайлівни, людина вельми своєрідна, і невістку не злюбила одразу. Чому так, незрозуміло: Світлана спокійна, усміхнена, доброзичлива, з хорошої сім’ї. Заміж виходила по любові, з чоловіка не зводила очей.

Але вийшло так, що весілля вони грали, коли  у Світлани вже явно проглядався акуратний животик. Свекруха щось собі там порахувала і оголосила, що дитина ця точно не від її сина. Помилки бути не може. Василь, чоловік Світлани, кілька разів просив матір заспокоїтися і не піднімати цю тему. Сам він у своєму батьківстві не сумнівався. Розмовляв і по-хорошому, і по-поганому, але це не допомагало.

– Сваха ніяк не могла заспокоїтися! – розповідає Софія Михайлівна. – Через кілька місяців притягла синові якийсь папірець з печаткою – ось, дивися, мовляв, що я тобі казала! Ось результат ДНК експертизи! Ти не батько! Виховуєш не зрозуміло кого, невідомо від кого!

– А що то був за папірець? Реально вона експертизу зробила, чи що? Без відома батька і матері дитини?

– Що за папірець – досі ніхто не знає, близько вона його нікому не показувала! – махає рукою Софія Михайлівна. – Світлана моя, дивлячись на все це, взяла чоловіка за руку і повела в клініку – зробити вже нормально аналіз і закрити це питання.

Василь ніби як не хотів, казав – я в тобі не сумніваюся, але вона наполягла. І грошей не було у них особливо, тоді це коштувало якось дорого, не знаю, скільки зараз. Але зробили аналіз, отримали висновок, що Василь на 99,9% тато, Світлана кинула цей папірець його мамі і  викреслила її з життя. Каже, ні бачити, ні чути про неї більше не хочу ні за що і ніколи! Для мене цієї жінки не існує! У моєму будинку щоб імені її ніхто не вимовляв!

– Ну… Після того, що було, напевно, її можна зрозуміти!

– Ще б! Я тільки одного зрозуміти не можу, якщо чесно: Василь з нею спілкується, як ні в чому не бувало. Ось уже чотирнадцять років! Раз на місяць, іноді рідше, іноді частіше, їде до матері. Один, зрозуміло, дружину з дитиною залишає вдома! Експертизі, тій, справжній яку для неї зробили, свекруха не повірила, зрозуміло. Це моя дочка підкупила клініку, виявляється.

Загалом, Світлана з нею не спілкується, внук її і не знає. Але при цьому, що дивно, Світлана зовсім не проти, що Василь їздить до матері! Ну це ж мати, каже! Мама – це святе. Василь міркує так само.

У Софії Михайлівни в голові таке не вкладається.

В принципі, її зять – хороший чоловік і чудовий батько. Він і сина в зубах тягав, і другу дитину просив у дружини багато років, дуже радий, що все вийшло, теж буде допомагати напевно. І вночі вставати, і з коляскою гуляти. Василь добрий, турботливий, уважний, щедрий, невибагливий в побуті. Але ось ці поїздки до мами перекреслюють в очах Софії Михайлівни всі його достоїнства.

– Я вважаю, це зрада з його боку! – міркує Софія Михайлівна. – І вашим, і нашим. І дружина хороша, і мама молодець. Добре влаштувався…

Фото ілюстративне – ispovedi.

ДЖЕРЕЛО

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *