Син одружився, ми живемо в одному місті, а онука, якому вже 8 місяців, я не бачила жодного разу. Якось в неділю ми з чоловіком і донькою взяли повітряні кульки, квіти, іграшки, подарунки, купили торт і пішли до сина з невісткою в гості. Невістка нас явно не чекала

Різне 

Син одружився, ми живемо в одному місті, а онука, якому вже 8 місяців, я не бачила жодного разу. Якось в неділю ми з чоловіком і донькою взяли повітряні кульки, квіти, іграшки, подарунки, купили торт і пішли до сина з невісткою в гості. Невістка нас явно не чекала

Admin

Життєві історії

Син одружився, ми живемо в одному місті, а онука, якому вже 8 місяців, я не бачила жодного разу. Якось в неділю ми з чоловіком і донькою взяли повітряні кульки, квіти, іграшки, подарунки, купили торт і пішли до сина з невісткою в гості. Невістка нас явно не чекала

– Комусь би сказала, не повірили б – дитині, онуку моєму, вісім місяців скоро, а ми його ще не бачили жодного разу, хоча живемо з сім’єю сина в одному місті! – розповідає знайома, Марія Петрівна. – Хоча ні, що я говорю! Бачили! Один раз на фото, і то у сина в телефоні. Відправляти фотки малюка невістка не дозволяє категорично, навіть бабусям. І гостей не хоче. Дитина, каже, маленька ще, ось підросте, зміцніє, тоді і приходьте. І я от думаю: підросте – це коли? Коли в школу піде?

Дитина невістці, Любі, дісталася непроста: з’явилася вона у них тільки на сьомому році спільного життя, до цього все лікувалися. Тепер ось народила і надмірно трясеться над дитиною.

– Ми з дочкою на виписку хотіли прийти – заборонила категорично! – розповідає Марія Петрівна.

– Не треба, каже, мені буде не до гостей, я вас з батьком і Оксану – тобто мою старшу доньку – пізніше запрошу на чай. Ну нічого, думаємо, відразу після виписки і справді не до нас. Передали їм подарунки заздалегідь, напередодні, в кімнаті все красиво розклали. Стали чекати запрошення. Тиждень минув, другий, місяць – ніхто нас не кличе!

Само собою зрозуміло, Марія Петрівна і Оксана регулярно дзвонили молодій сім’ї, цікавилися, як там малюк, передавали привіти, на «перший день народження» – місяць – знову накупили купу подарунків.

– Сина питаю – ну що, мовляв, коли ви нас з татом і сестрою покличете в гості? – ділиться Марія Петрівна. – Адже нам гостинці Богданчикові треба передати! А він відповідає – ні, Люба вважає, що в гості поки рано, ось виповниться синові три місяці – тоді ми всіх зберемо. А за подарунками, так і бути, каже, я заїду на тижні.

Марія Петрівна, якщо чесно, хотіла обуритися ще тоді, але дочка вмовила її трохи зачекати. Любу можна зрозуміти, вважала Оксана, занадто чекала вона цю дитину. Оксана давно народила дитину, взагалі без проблем, тому до всього ставилася простіше. І фото дитини, якій вже тринадцять років, викладала всюди, і подружок кликала з найперших днів, а вже про маму і свекруху – це навіть не обговорюється.

Якось ось не боялася нічого, до всього ставилася простіше. Люба – інша людина, ну так що ж, всі ми різні.

– Ну я все розумію, звичайно, але запрошення в гості ми так і не дочекалися! – продовжує розповідь Марія Петрівна. – Ні в три місяці, ні пізніше. Ну ви ж бачите, каже нам Люба, що відбувається в світі, телевізор дивитеся ж, які зараз можуть бути гості? Я вже синові кажу – ти ж розумієш, Олег, що все це ненормально вже? Шість місяців дитині! Може, твоя дружина образилася на нас за щось, так ти скажи! Подарунки передаємо регулярно, здоров’ям цікавимося, що не так? Ми хочемо побачити Богданчика! Ну, син тільки мнеться, природно. Зрозуміло, що не він там політику визначає. Все від Люби йде.

А недавно дочка запропонувала Марії Петрівні з’явитися в гості до молодої сім’ї без запрошення.

– Взяли ми повітряні кульки, квіти, іграшки, торт купили! – розповідає Марія Петрівна. – І приїхали! У неділю з ранку, коли всі точно вдома були. Синові подзвонили за п’ятнадцять хвилин. Кажу, ставте чайник, відкривайте двері, ми йдемо, і крапка! Без розмов! Він заметушився – ой, та ми не чекали, у нас тут не прибрано, а я відповідаю – мені на прибирання ваше наплювати, я не квартиру йду дивитися, а онука! Привітаємо вас з народженням малюка, краще пізно, ніж ніколи, чай поп’ємо і підемо. Не переживайте, картати вас за немитий посуд не будемо!

Насправді такого вже безладу в квартирі не виявилося. Двері відчинив син, Люба зустріла гостей просто з кам’яним обличчям в червоних плямах. Видно було, що за ті п’ятнадцять хвилин, що пройшли з моменту телефонного дзвінка до дзвінка в двері, молоді батьки явно мали неприємну розмову.

– Я так розумію, що Люба не дуже рада була непроханим гостям, але скільки можна її слухати? Так і рік пройде! – каже Марія Петрівна. – Мабуть, Олег їй теж сказав, що це неправильно, людей з подарунками розвертати з порога і не пускати в дім. Зрештою, ми не до неї прийшли, а до внука. А малюк який гарненький, просто неймовірний! Сидить уже сам, намагається повзати! На Олега дуже схожий, маленького…

Не знаю, наскільки це було правильно з нашої сторони – прийти в гості в неділю без попередження, але по-іншому не виходить…

Фото ілюстративне – dela-ruk.

ДЖЕРЕЛО

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *