Моє щастя трuвало не надто довrо, адже я не думала, що так важко вuжuватu на ті rроші, що залuшаються на місяць після поrашення кредuту


Різне 

Моє щастя тривало не надто довго, адже я не думала, що так важко виживати на ті гроші, що залишаються на місяць після погашення кредиту

admin

Відразу після того, як я закінчила університет пішла працювати менеджером з продажу. Так, там не багато платили, алея була впевнена у тому, що щомісяця буду мати певну суму на яку розраховую. Жила я зі своїми батьками, які абсолютно у всьому мені допомагали, проте мені вже 27 років і я дійсно хочу стати самостійно і жити краще.

Я довго обмірковувала над тим, як мені краще зробити і наважилася взяти житло в кредит. По трохи влаштовувала своє особисте життя, хоча мої батьки мене постійно відмовляли від моїх ідей, адже знали, що у мене не дуже велика зарплата, що мені буде досить важко та все ж поставилися з розумінням. Я обирала між одно і двокімнатною квартирою, та чомусь подумала про те, що мені необхідно дві кімнати, аби я мала де поставити колиску для своєї дитини, якщо все складеться із сім’єю.

Та удача була на моєму боці, бо мені вдалося знайти квартиру із меблями, з хорошим ремонтом, тому я відразу почала перебиратися з батьківської квартири туди.

Моє щастя тривало не надто довго, адже я не думала, що так важко виживати на ті гроші, що залишаються на місяць після погашення кредиту.

Розповіла це для своєї подруги хотіла відкрити душу, аби мені трошки легше було і вона мені дала хорошу ідею — взяти когось собі на підселення, а тим більше, що її брат ось-ось має приїхати і шукатиме собі квартиру для оренди. Мені було ніяково, адже я зовсім не знала того чоловіка, та чомусь довіряла подрузі, знала, що вона мене ще ніколи не підводила.

Зовсім скоро, через 7 днів я вже жила із програмістом Денисом, якому було 30 років. Чесно, він був досить дивним, проте охайним, чесним у мене ніколи не було до нього зауважень, а у квартирі він був тільки для того аби переночувати і поснідати.

Мені було абсолютно байдуже на Дениса спочатку, але я все ж поцікавилася хто він, звідки, бо все ж живемо разом.

Я бачила, що Денис їв всяку непотріб: мівіну, чипси, гамбургери, хоча сама я їла далеко не розкішно, проте завжди мала якийсь суп чи борщ.

Ну ось я і запропонувала повечеряти з ним разом, приготувала смачний суп, а він зрозумів, що я витрачаюся і почав приносити до квартири багато продуктів і казав, аби я з них готувала. Коли я прала свої речі, то одночасно і Денисові докидала до своїх, а він сам почав виносити сміття і пилососити у квартирі.

Ми навіть і не зрозуміли коли у нас зародилися романтичні почуття, хоча вони не розвивалися надто швидко, все було дуже стабільно і повільно.

Денис вирішив поїхати до себе до дому на вихідні — 10 днів без нього мені далися досить важко, адже я звикла, що він завжди поруч, хоча ми і не були у відносинах. Я не могла дочекатися його приїзду, ледь стримувала себе від того, аби не подзвони не розповісти про свої почуття.

Денис зайшов у квартиру. Я підірвалася і відчула його погляд на собі. Підняла очі, навіть слова не промовили, а зрозуміли, що закохані один в одного.

Зараз, ми з Денисом робимо ремонт у другій кімнаті, аби там міг жити наш малюк. Ми найщасливіші.

А ви б погодилися жити під одним дахом із незнайомцем?

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *